мені виламує болісно нутрощі
від твоєї безмежної далечі.
цікаво: чи ти мене згадуєш, чи
комусь іншому життя виламуєш.
весь вечір не можу знайти собі місця:
пишу повідомлення тобі в мережі,
читаю твою книжку й боюся
заплутатись в твоєму мереживі.
безрезультатно продовжую пошуки
твоєї збірки осінньо-зимових віршів
і розумію що знову досвітла
буду мріяти про спільних котів.
заходжу в мережу і бачу від тебе нове повідомлення -
твій новий вірш, що відісланий декілька днів тому.
і, від розуміння, що ти мене пам'ятаєш, вдоволена
й спокійна, я пишу тобі чергове таємне послання й віходжу до сну.
***
© Copyright: Ангелина Среда, 2011
Свидетельство о публикации №111102406147
Свидетельство о публикации №111102406147
Рецензии