Господи, спаси!

Ти допомога, Боже наш всесильний,
Тим, хто на Тебе поклада свою надію.
Адже за нас віддав Ти Свого Сина,
Щоб люди мали вхід у Царство вільний.

Та вхід лише для тих людей відкритий,
Хто кров Христа святинею вважає,
Хто серцем, в покаянні, щиро,
В смиренні прощення у Господа благає.

Такі будуть омиті і назвуться
Синами й доньками Христа Ісуса.
А інші? Ті, які не обізвуться
На Божий заклик і не здіймуть руки

До неба з покаянням? Що цим буде?
Що жде таких, зухвалих, недалеких?
Диявол їх життя навіки згубить
І з ним вони горітимуть у пеклі...

Яке страхіття! Господи, спаси!
Знайди шляхи до кожного сердечка
І виведи з полону сатани
Твоє творіння, що живе безпечно.

Ти любиш всих, Ти добрий до людей,
Ти розмірковуєш про те, щоб не відкинуть
І тих, котрі відкинули Тебе.
Проте й до них Твоя любов ще лине.

Ти довготерпеливий, мій Господь.
Але й Твоє терпіння має міру.
І прийде час , і забере нас Бог,
Тих, хто зберіг любов до Нього й віру.

Ми, Наречена, підем в небеса
До Нареченого! Щасливий шлюб настане.
На землю ж прийде темрява і жах,
Слідом прийде кінець усім землянам...

...А поки що протягує Господь
Свої святі, за нас пробиті руки.
Тож не вагайсь, душа, скоріш приходь
В обійми, що дають святе майбутнє.