Вiчний спогад

В далеке минуле,
Давно відболіле,
Душа знову рветься,
Забувши про все.
І каменем серце
Знов падає стрімко,
З безодні озветься
І біль принесе…


Навіщо ці муки?
Навіщо страждання?
Чому спогад вічний
Бентежить мене?
Я знову як в пеклі,
Крізь гори чекання,
Мандрую за щастям,
Що десь промайне…


24.03.2003 р.

Зображення: webcommunity.org.u


Рецензии
Красивое стихотворение! Пусть Ваше сердце, если и падает в бездну, то отзывается не болью, а новыми стихами! С уважением,

Любомир Купалин   15.08.2012 00:11     Заявить о нарушении
Спасибо за пожелания и отзыв! Удачи! Благополучия!

Прокопенко Юрий   15.08.2012 23:17   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.