Яблуко

Все почалося  з яблук у серпні,
Ево
хай Бог Тебе береже
і забуде зраду
склянкою сидру і сиром себе порадуй
Боги живуть недовго
 я в тому певна...
Вам же з Адамом  ходити по світу з зміем
мов з немовлям
його пустиш у серце
 візьмеш на руки
Янголи стелять пухом йому кубельце
Ти його годувадимеш і наукам
швидко навчиш,
храм збудуеш
віддаш до храму
він Тебе буде любити
і паству дбати
і пробачати не сказану  людям правду
 Ти ж бо не жертва змія
Ти його  Мати!
Я забуваю
ховаюсь в вірщі, мов за грати
Любленним Яблуком яблуні червонію
клеїмо дурня на географічній карті
Зошити і долоні в косу лінію
Хто я?Навіщо, й куди мені зараз летіти
Пір'я підсохло,
Чи будеш чекати на мене
Скільки триватимуть весни вічно-зелені
Котра з них буде остання?
Я йду на сцену
Я роздягаюсь знімаючи одяг і шкіру
Перед тобою без віри без знань без назви
Любий алхіміку
 я рідина з твого тигля.
Я твое Слово.
Потрібно закінчити фразу

 

 Якщо б я і знала
як не повертатись,  бігти до сонця, у тіглі творити
якийсь філософський камінь
 запалювати зелений на світлофорах
смажити хліб у тостері...
Велкам ту бі кохання мій брате названний
У повні зали середньо одвічних замків
у коридори де іграшки сплять дитячі
вичавлювати  з себе по крапельці досконалість
і добре ягня для кебабу шукати у пастві

Ця гра, де бессмертя,це тільки нудьга й завада
де хтось валідолом карає себе за вірші
Комусь жмуток шерсті дрібниця, комусь розрада
Але
паршиву вівцю це навряд чи втішить

Якби я і знала, що двох не винесе коник,
що сердце мое закарбують в бруківку чоботи
Я б точно так же варила каву,
і гралась з картами
В добровільному рабстві на подив багато свободи

Ліжко вкрите насінням із пристрасних глюків
В мій роздягнутий мозок
 ти лізеш у мокрих чоботях.
Наш тупий симбіоз і еднання в хімічних сполуках
Лише ще один привід назавжди спізнитись на потяг.

Я полишив всі звички
 і більше не буду бухати.
Діамантом у вухах панянки засяє цирконій
На твоєму балконі доцільно встановлено грати.
Аби я відчував себе повним поєтом в законі.

А коли мене врешті дістануть паради і акції
І захочеться знову цілунків і коньяка.
Дай мені Боже , змінити орієнтацію.
Подаруй мені небо блакитного чарівника.

Пихати горох під матраси
Шукаючи марно принцесу
Звабливі іконостаси
Ознаки багна і прогрессу
Твій дім це психічна лікарня
Тож кликай гучніше мессію
Весна вимагае проса
Чи маеш чого посіять?
Зведуться до місяця брами
Молися ж бо гучно і сито
На митниці між світами
Одні матюки і мито.
Але тобі вже до біса
Одвічні наркотики й зброя
Ти схожий на анархіста...а я
Буду завжди з тобою.

Ми знайшлися у морі городини і будяків
Коли західне сонце нагріє лби
Можна вірити у що завгодно, щоб
Безпідставно приєднатися до юрби

І палаци ставити на чернозем
Так кохають, без поверхів де там дах!
Щоб знаходити дім під кожним кущем
Відбиваючись від легіонів мурах

На галявині, біля заводу росте мій вірш…
Для підпитих принцесс по коліно море трави
Я придумаю небо на двох, над дахами бірж
Щоб бездумно плювати на всіх згори.

Це все крик диких чайок
Над морем бажань
Так у мене рве дах
Без твоїх привітань
Запалае моепочуття
В підвіконні єпохи
Вакханалія гарпій народжує блюз
Тобі мяко постеле
На сіно Прокруст
І впадуть геніталії муз
І на твій гордий профіль
Навіжені по вулицях
С сяйвом в очах
Вірші схиблені на револьверах й мечах
Всюди зброя і я не безгрішний.
Бо маю трофея.
Подаруй мені посмішку,
Хоч уві сні.
Не малюй матюки на китайській стіні ,
Це моя привілея
 Вірші вкотре написані лише мені
Наші фото не тонуть в простому багні
І нехай я ніколи уже не потраплю до раю
Я звертався до неба
Тонув у ставках
Турбував, своїм виглядом риб і комах
Поки не зрозумів, що я й досі на тебе чекаю.
АлИРК алОГНЯ

Руде волосся з запахом М'яти
А я зостанусь.
Губити з тобою днi
I якщо ти не проти ночi
Консервованi шпроти
й портвейн на покинутих дансингах
Холодне вже море,
Але ми вiдлiтати не хочемо
В пiдмерзлi краi в своi двокiмнатнi квартири
Зали кiнотеатрiв i вилизаних кафетерiiв
Ми Адам i Ева
Еврозабрудненоi перефирiї
Але i тим судилось покинути вирiй.

На Крилах з ганчір’я
В мого недолугого янгола
Дитинство, мов падалиця
Плигає на коліна
Це не депресія, друже
Це просто - апатія
У iншiй будівлі моя Джульєтта
Колише дитину

 Аусвайси є різновидом злочину
У  своєму обличчі
Шукай причину
 кожного вечора їдещ
До Буенос-Айресу
Кожної ночі ї Марїя
і Магдалина
на прокрустовім ложі знают одну адресу
йдуть босими ногами, летять Валькірії
У Озонові діри,над трунами трублять труби
Натовп озброений кулеметами і рапірами
Тебе обкладуть подушками і матюками
Твої подружки не захочуть спати ціеї ночі
Ти нестимеш свої скрижалі і мої очі
для таких збоченців ,як ми світ зайвий
Вулиця змощена бруківкою і моїм тілом
ноги мов ножиці ріжуть простір
більше не буде завтра
Світ споконвіку вклонявся пройдисвітам і нездарам
незабаром ти підеш забравши кілька ковтків повітря.
До тебе  прийде юнацтво і мама з роботи
з присмаком кави життя достигло ,мій милий .
Скоро ми вимрем зовсім
 і динозаври понаставляють хрестів на наших могилах *


ти вкладаешся спати під дахом  вогкого неба
Земля тобі пухом, і думки твої птахом
Останній крок ,в якому немае потреби,
правда зникне із памяті, яя всі апокрифи
буде жерти кутю,
а хтось буде вічно спокутувати
Я застигну комом в горлянці
Перед святою вечерею
Вічно розгорнутий кут
Твого рівнобедренного трикутника
Все накриеться дупою друже
Не стій поза чергою в

день де джазом квилить й каналізація,
Ти доп 'еш свою каву
і повагом вийдеш з дому.
Не обтяжений думками й падінням акцій.НЕ обмежений кондомами і кордоном.
Не обертайся на посвист-погана прекмета
Забудь про вірші і речі
Іди на Північ
Генерали потойбічного світу гинуть в проміжку
Від альфа до бета
Таких як ти безліч
Але тобі вмирати не личить.


В наших сутінках дим і попіл
Світання марне
А я так вас любив за очі й канапку з медом
Я кохав вас до смерті
Зостався живий і за це був покараний
Я листуюся з янголом
З нашого синього неба
Він сказав ,що ви сива й брудна дурепа
Не варто плакати
Й цілувати асфальт по якому пройшли ваші ноги
Значить Бог вам суддя ,
Та якщо Вам мине, це за марно
Я вже більше не зможу
Вірити в Вашого  доброго Бога.

Нас чекають Апокаліпсиси
й яєчня з салом
Молитвами таких, як ти
впаде будь-яка Троя
Це глюки, друже, або дійсно –
зграя пофарбованих янголів
В сіро - срiблястiй уніформi
ведуть нас до вiддiлку під конвоєм

Каштани вкладають листя
в жовтневі  асфальти
На всіх газетних шпальтах –
моє фото
Я буду за тебе радіти -
пробач за брутальність
Зелене листя каштанів по осені
перетворюється на банкноти.


Слиною можна давитися скільки завгодно.
 Піти у клозет шукаючи глюків і привидів. Диво з тобою трапиться саме сьогодні.
 Ти його сам вранці вигадав й виродив.
Ранок це час вибачань і допитів.
Побачення й оплески .о пів на дванадцяту завтра по ночі. Уже незабаром.
Паяц ,поясни навіщо тобі гітара, до тебе і так знайдеться багато охочих .-





Вперто з себе роблячи святу
Втомлено жахаючись присвят
У Черницях біле молоко
Компенсує Неозорий зад
Я б і не писав тобі листи
Я б тобі зіграв ноктюрн з листа
На кросівках пил зі ста доріг
В мене так багато від Христа.
Ти ще не пила мого вина з присмаком численних палітур
В місто, ще прийде моя весна
Втомлено вдягнувшись від кутюр