Так, ніби щось змінює стан "у активному пошуку"...
Так, ніби щось зміниться... Не перестану любити!
Потребую психолога чи психіатра, чи роздруку
Твоїх зимних "привіт, я нормально, а ти?"
Я побита...
Коли Львів зі своїми туристами та божевільними,
Зі своїми бістро, піцеріями, кнайпами, барами
Найпорожніший в світі без тебе, стікаю повільними
І самотніми слізьми, втікаю від себе бульварами.
І приходжу до тебе в той квітень, як пепсі, солодкий.
До нудоти. І дихаю глибоко. Згадую. Згадую.
Фільм про нас був насичений, болісний, надто короткий.
Твої руки під светром, у джинсах... Я падаю... Падаю...
Нижче всіх. Нижче всього. В депресії. В голод. У сповіді.
Пам'ятаю лиш пальці сплітала з твоїми всю ніч.
Пам'ятаю, як в шию пірнала. Нагадував повені.
Коли глибоко. Всюди. Руйнуюче. Вже вище пліч...
повенi
© Copyright: Словолюбка, 2011
Свидетельство о публикации №111102209832
Свидетельство о публикации №111102209832
Рецензии