Це з’їдає солодким полумєм,
Її глибоко всередені,
може не так вже і глибоко...
Теореми ці не доведені.
Настільки загосрені запахи,
Такі відчуття заплутанні.
Повіки до неба підведені.
Дії й слова не обдумані.
ЇЇ пальці щосили стиснуті,
Тримаючи один одного
Кігтями в шкіру втиснуті.
Не залишаючи жодного
Місця для інших рук
Необхідних інакших рук...
Це вбиває диким захопленям,
Воскрешає нечастим полегшенням.
Це з’їдає солодким полум’єм
І пахне зрадливим відреченням.
Її пальці позаду схрещені,
Руки в кишені сховані.
Щоб ніхто не побачив ті шрами,
Що їй коханням даровані.
Воно з’їдає солодким полумєм,
Її глибоко всередені,
І ось середини вже тліють
Останні хвилини відведені.
Це воно
© Copyright: Джулайт, 2011
Свидетельство о публикации №111102206192
Свидетельство о публикации №111102206192
Рецензии