Поучение князя Владимира Мономаха. укр. язык

Повчання князя Володимира Мономаха.

Я,з роду Ярослава Мудрого,
Та матері моєї з роду грека Мономаха,
Сиджу на санях віку давнього-
Збираюсь помирати,- смерть не мине клята.
До вас звертаюсь мої діти!-
Дорослі та малі,слухняні та неслухняні,
Словами поради,немов з дуба горіхи.
Я, промовляю доки ще при тямі-
Слухайте грамотницю,та несмійтесь над нею,
Кожен прийміть до душі та серця-
Додам до слова Божого,мудрості своєї.
Лінь гоніть від себе,трудитись треба-
Бога майте в собі,за радість душі моліться,
Нужденним милостиню подайте щедру-
Бо з цього, добро починаеться.
Добра, щастя та радостї початок перший.
Ті, що Господа приймуть та полюблять-
Успадкують на віки вічні землю,
А ті, що хаяти та зневажати його стануть-
Будуть відпущені,та впадуть в темряву.
Господь нам всім  шлях вказує
Людина в лісі заблудиться чи впаде-
Господь завжди тіло та душу підтримає,
Біда того та смерть обмине.
Не втомлюйтесь наставляти людей до влади-
А від всього насвіті честь найдорожча!-
Не соромтесь робити добрі справи-
Від Бога всім :хвала та проща.
Якщо доведеться хрест цілувати
Запитайте свій поклик душі та серця-
Чи зможете на Правді тверо стояти!
Не зрушите слово,то вам воздасця.
А понад усе гордині не майте в серці
Бо смертні ми і завтра в гріб
Від народження будьте розумні та чесні-
Не знаємо ми, скільки відпущено годин та діб.
Скарб в душі майте та в землі не ховайте-
Не піддавайтесь на братовбивчий гріх-
Всіх людей,  як братів шануйте,
Особливо старших,- їх не піддавайте на сміх.
У домі своїм працюйте та все пробачайте-
Де б не були  та де не мандрували по світу
Нагодуйте уборгого та подоожнього чоловіка-
І завжди до людей будьте привітним
То і вам щедрість вернеться до віку!
Хворий допомогу нехай отримае-
Та в оселю його від негоди заведіть
Ві нехай вас всюди прославляє
Тільки за добро з ним розмову ведіть!
Не сердіться на мене,дорослі та малі діти-
За відверті слова князя Мономаха,
Я, не хвалю себе хочеться трохи Добра лишити-
Важка шапка Мономаха й дуже кудлата!
Прславляю добро і мудрість Господа,
За те, що стільки літ у походах оберігав-
Від смерті та часу темного та чорного-
Я не лінився,для добра жив та добро сотворяв.
Грамотницю цю, щоб поважали
Та на добрі діла всіх навчали-
Господа нашого по світу послявляли
Морок та ненависть з душі виганяли.
Смерті любі діти мої -
Не бійтеся ратної в бою чи від звіра-
Вершіть чесно діла свої
І буде від Господа та землі подяка щира.
Господь вирішить коли прийде смерть-
І ні отцю ні матері із її пазурів не вирвати-
А,після вас залишится тільки справи та честь.
Коли будете про добро щиро дбати
Немає праці ліпшої людської
Господь буде вас берегди й охороняти-
Немає  кращої дороги та долі земної.

          Завіршоване "Повчання князя Володимира Мономаха " за Лаврентіївським списком.

20 жовтня 2011 року. ПЕТРО ЛАВРЕНЧУК