За життя за жизнь

Не завдавай менi болю,благаю я так настраждалась...
Зовнi я молода,проте сердце з душею у зморшках...
За плечима все те,на що я у свiй час сподiвалась.
I ходжу по життю,мов по хитких,покручених дошках.

Дощ лiкує мене,як бальзам омиває все тіло.
Його краплі жадані немов поцілунок кохання.
Не здійснитись нажаль тому,що я так хотіла,
Але я не розвiю як попiл свої сподівання.

Дощ іде,але він як життя,припинить своє існування.
І луною вночі,розійдеться сміх мій нестримний.
До зірок я звернусь,щоб здійснили єдине бажання...
Щоб пробачили люди мене,якщо в чомусь винна...

________________******_______________

Не причиняй мне боль, умоляю,я так настрадалась..
Внешне я молода,все же сердце с душою в морщинах...
За плечами все то, на что я в свое время надеялась.
И хожу по жизни,как будто по
шатких,покрученных досках.

Дождь лечит меня, как бальзам
омывает все тело.
Его капли желанны словно поцелуй любови.
Не осуществиться увы все то,
что я так хотела,
Но я не развею как пепел свои
надежды.

Дождь идет, но он как и жизнь, прекратит свое существование.
И эхом ночью, разойдется смех мой безудержный.
К звездам я обращусь,чтобы
осуществили единственное желание...
Чтобы простили люди меня, если в чем то я виновата.