У відбитті калюж
Пробігла дивна мрія,
Проникнена сльозами
Із тих сірих очей.
Що так дають надію,
І ваблять безупинно,
Безмежно і невпинно,
І ждуть палких ночей.
Ой, зупиніть на хвильку,
Я парасоль відкрию,
В калюжі стоячи,
Я вгору прокричу.
Та на байдужість неба
Очі свої закрию,
Адже мене зігріє
Лиш він, а я лечу.
Промокли наскрізь ноги,
Від того холодніє,
І парасоль прозорий
Вже вітром унесло.
Та він мене чекає,
Та він мене зігріє!
Думками мене милу,
В забуття віднесло.
Чому ж ти так далеко?
А я повільно йду,
Вся мокра та щаслива
Лиш від одних думок…
Пливу, лечу невпинно,
І знову бій у серці,
Нарешті відчинився
Малесенький замок!
дощ
© Copyright: Маринесса Маринесса, 2011
Свидетельство о публикации №111102107395
Свидетельство о публикации №111102107395
Рецензии