Ти зірочкою мене називав,
Та я від того не була високою!
Таких зірок, як я - багато мав,
Хоча була я гарна, синьоокая.
Коли на мене " сонце " - говорив,
Тебе я гріла, та не так, як в маю.
Бо розуміла - не одно воно,
Те сонечко в житті своему маєш!
Казав мені, ти - " сизокрилая лебідка ",
Летіла я, куди не знала і сама.
Була з тобою, мов зів'яла квітка,
Бо в моїм серці відчувалася зима.
Назви ж мене ім'ям моїм справжнісіньким,
Як називали мене любії батьки.
Та дай відчути ту відвертість чистую,
Що відчувала я в дитячії роки.
Тоді розквітну, як сади квітуть весною.
На лебединих крилах в далечінь буду нести,
В тобі світитись буду зіркою ясною,
Як сонце в небі, будеш в мене тільки ти!
Назови мене...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2011
Свидетельство о публикации №111102110427
Свидетельство о публикации №111102110427
Рецензии
