Тремтить безмірна вись в чутті тривкому...
Чи є в нім щось від листячка на дубі?
(Зріднилося з корінням в вічнім шлюбі),
І знає кожну крапку, прочерк, кому
В сонеті осені – завжди живому.
Така насиченість тонів у фарбах –
Багрець і гідність! Боже любий!
Чи ж сонця промінь так голубить,
І шле душі послання в листях-ватрах?
Краса й журба – високе дум крилатих...
Фото Сергія Антонова
Краса й журба
© Copyright: Валентина Чайковская, 2011
Свидетельство о публикации №111102003248
Свидетельство о публикации №111102003248
Рецензии