Жiноче серце - це смiттeзвалише М. Матiос

Світанкова роса на очах,
І вечірній безмежний сум,
Корінь зла вже, мабуть, зачах,
Виставляю душу на глум.
Затаю лиш безмірний жаль,
Оголяючи кожен нерв,
Може стану я леді-сталь,
Поодинці зрахую жертв.
Серце те, де багато сміття,
І думки – в світанковий вир,
Це моє безмірне життя,
Довіряй, повіряй і вір.


Рецензии