Померла я, десь там, на певному етапі
Свого написаного так давно життя.
І стала лялькою з дешевого театру,
Що дьоргають за ниточки життя.
А може я жива, бо серце моє б’ється,
По венах ще тиче гаряча кров,
І сірі обриси осипаного щастя
Ще в пам’яті тривожать почуття.
Жива, звичайно ще жива. Всі чують?
Я ще всіх вас переживу не раз,
І моє серце буде битись
В зелених образах осінніх трав.
Самоствердження
© Copyright: Рыжая Блонда, 2011
Свидетельство о публикации №111101908527
Свидетельство о публикации №111101908527
Рецензии