З роками спогади приходять,
Про рідний серцю краєвид.
Де вишні ягодами родять,
Зелені верби творять вид.
Згадав садок і рідну хату,
В яру калину за селом.
Жила родина моя, мати,
Тепер навіюється сном.
Наснились ягоди калини,
Кущі шипшини у яру,
Знайомі стежки і стежини,
По них неначе я іду.
Вже вечір землю покриває,
Пройшовся вітер холодком.
На небі зорі блідо сяють,
Туман сивіє за селом.
Осінні дні міняють краску,
Жовтіє листя і трава.
Неначе я попав у казку,
Здається, краще не бува.
Згадав
© Copyright: Борис Мохонько, 2011
Свидетельство о публикации №111101905863
Свидетельство о публикации №111101905863
Рецензии