***
Тане сніг... Маленькі струмочки довкола стрімко набирають швидкість, збігаються одне до одного. З ними відходить моє кохання. Ось воно було палке і яскраве, ніби вогонь, високе, наче скеля, ніжне і гарне як весняний пролісок, та велике, мов світ, жадане, як життя. Воно зігрівало лютою морозною зимою і давало наснаги жити. Ніби все живе співало і раділо тоді разом. Тепер все скінчилося. Начебто і весна заглянула в мою душу та на серці зовсім холодно. Сльози, як тала вода з дахів, зкапують зі змарнілих похмурих очей, які ніби ніколи і не любили... Ось вона яка, ота любов... Вона відійшла не питаючи, хочеш ти цього чи ні і залишила лиш смуток та згадки ,про те, що вона все ж таки була...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2011
Свидетельство о публикации №111101904159
Свидетельство о публикации №111101904159
Рецензии