переводы... из себя

***
місто живе електричним життям
його серце б'ється на три рахунки мерехтінням світлофорів
твої очі посміхаються мені червоно-жовто-зеленим вогнем


***
Сонце сьогодні – ледь помітна тінь –
подібність надії моєї.
Сірі хмари затягнули небо до самого горизонту,
але дощ не проллється.
Що скажеш у відповідь? –
Знову морзянка гудків телефону...

Пил на сторінках розкритої книги –
слід  юності, що минає.
Подорожній дивиться під ноги, боячись спіткнутися.
Що залишилось мені – лише ім'я твоє на губах –
у вазі зів'яла квітка.

Осінь – свято збирання плодів.
Мій сад на початку літа вже потемнів –
занадто рано зійшли пагони,
занадто пізно я це зрозумів.


***
Місто тоне в осені.
Градусник прагне до нуля.
У динаміку телефону не чутний твій голос.
На деревах голе гілля.

Черствий хліб у плісняві
батареї централізованого опалення покрилися інеєм.
Ненародженою померла пісня,
по кімнаті букви віршів розкидані.

Німий телефон так і не навчився літати -
випавши з гнізда, він пірнув в асфальті.


***
наче перший сніг на гілках
стара вишня квітує –
в моєму серці оживає надія