Сплюндрована любов. О як це звично!
Скількох байдужих душ у цьому є вина.
Хіба ж! А не байдужих – чи не більше.
Лише любов єдина і слаба.
Скільком вона подарувала диво –
Натхнення незбагнене у житті.
Та ставляться до неї якось дивно:
То мріють, то катують у раби.
Егоцентричність робить з дива грати,
Свободу перетворює в нудьгу,
Людина – замість силу мати –
В тенета потрапляє власних дум.
Чому не можуть втримати святої
Любові погляду та жару у душі?
Які криницею весняною прозорі,
Та сяють сонцем нам у вишині.
А як – не дбати власною сумою?
Якщо звільнити серце від думок?
А жити хвилєю, хвилиною одною,
Сягаючей у вічності танок.
Сплюндрована любов
© Copyright: Дмитрий Трегубов, 2011
Свидетельство о публикации №111101808931
Свидетельство о публикации №111101808931
Рецензии