Ні, попри всі негаразди буття,
Я вірю, звичайно, в твої почуття.
Вірю в безмежне кохання твоє,
Яке доля, мов щастя, мені віддає.
Але в лабіринті невтомних думок
Я все блукаю, неначе струмок.
Як Тезей з Мінотавром десь у пітьмі,
Я борюся з собою, наче у сні.
Ти клубок Аріадни мені подала
І мене з лабіринту цього повела.
Та ниточка щастя, тоненька струна,
Десь загубилась й погасла у снах.
Я довго її в лабіринті шукав…
Всі сили свої для цього віддав.
І звіра страшного – самого себе
Не зміг подолати та й втратив усе.
Тепер залишилось блукати в думках
Тебе знов шукати в ілюзіях-снах.
Пройти лабіринт, зрозуміти все враз,
Вервечку створити з розкиданих фраз.
25.06.1999 рік.
В лабiринтi думок
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2011
Свидетельство о публикации №111101807349
Свидетельство о публикации №111101807349
Рецензии
Юрий про веревочку это вы лихо придумали! Это изюминка всего стихотворения! Понравилось!
Жидких Елена Сергеевна 19.02.2014 23:11 • Заявить о нарушении
Жидких Елена Сергеевна 19.02.2014 23:11 • Заявить о нарушении
Спасибо от души!!! Творческого Вам вдохновения и благодарных читателей!! Юрий!!
Прокопенко Юрий 19.02.2014 23:47 Заявить о нарушении
Прокопенко Юрий 19.02.2014 23:47 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.