Ось сіра осінь в різнобарвних кольорах,
Що закриває сірим душу кольорову,
Не бачу масті на чірвових королях,
Своєю наповняюсь самороллю...
Навіщо день, коли не має ночі,
Зітерлися на грані всі сліди,
Коли сіріють лиш кохані очі,
Це за зневіру пожинаємо плоди.
Я перший сніг сльозами зустрічала,
Здавалося, що все це на віки,
Між кольорами ворожнеча панувала,
На душах наших пригрівалися сніги...
Сiра осiнь кольорова
© Copyright: Александра Салюк, 2011
Свидетельство о публикации №111101806939
Свидетельство о публикации №111101806939
Рецензии
Олександра! З повагою до вашої творчості, але все ж....
Важко читати, як подумки так і в голос. Щось з розміром, або з наголосами.... Бо почував себе читаючи цього вірша так - ніби скоромовку промовляв.
Натхнення!
Сергій Л.
Сергей Логвиненко 08.02.2013 02:27 • Заявить о нарушении
Важко читати, як подумки так і в голос. Щось з розміром, або з наголосами.... Бо почував себе читаючи цього вірша так - ніби скоромовку промовляв.
Натхнення!
Сергій Л.
Сергей Логвиненко 08.02.2013 02:27 • Заявить о нарушении