Зимовий спокій, тихий сніг,
А ти мовчиш – ковтаєш каву.
Тебе знайшла, як уві сні,
І ти мене – собі цікаву.
Цей ранок снить зимовим днем –
Повільно очі відкриває,
І ми лиш стежимо за ним,
А він всі таємниці знає.
І навіть те, чого не знаєш,
Що заховалось в глибині,
Чого ні в кого не спитаєш –
Читай у візерунках на вікні…
Там є про нас в моєму сні,
Там вчора, і
сьогодні, й завтра,
Мої вірші, твої пісні.
Там те, що добре, і чого не варто.
Там є про світ в твоєму серці,
Про тих, що люблять в глибині,
Про те, що в душах у людей озветься,
І як себе не загубити в метушні.
Цей ранок п'є з твоєї чашки,
Малює перлами на склі,
І ми в обіймах крижаної казки
Продовжуємо жити у вікні.
Ранок
© Copyright: Наталка Бойченко, 2011
Свидетельство о публикации №111101708968
Свидетельство о публикации №111101708968
Рецензии