Старе подвір’я…
Груші ніжний подих…
Хоча її давно уже нема.
А листя з дуба, що росте навпроти,
Мені під ноги струшує зима.
То та зима калюжі застелила
Скляним холодним
Мазаним рядном.
Вона й хати, мов крейдою білила
Та потім лютувала за вікном.
А дуб скрипів,
Схилявся на ворота.
Нахабно гнувся та
Не визнавав вини.
То ті ворота – дідова робота.
Колись усе було з деревини…
Тепер одне
Залізо й черепиця,
Й життя, мов присмак оцту у вині.
Кортить води джерельної напиться
Та помахать лелекам в далині.
Нехай нас хилить,
Хай жбурляє пір’ям
Зима… (закутайся й не вір)
Зігріє нас оте старе подвір’я,
Прикритий дубом від негоди двір.
17.10.2011р.
Старе подв р я
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111101708274
Свидетельство о публикации №111101708274
Рецензии