Будуть стрілами летіти роки,
Немов річка між двох берегів.
І в житті я чекаю допоки,
Ту, що так бережу серед снів.
На одному я березі бачу,
Безліч щастя, тепла й доброти.
На другому – пустелю лиш плачу,
Яку людям дано перейти.
Несуть хвилі у цьому просторі,
І мене, і тебе, як і все.
Наші мрії – в далекому морі,
Куди річка свій поспіх несе.
І, минаючи бурі страждання,
Серед рифів підступності й зла.
Я прямую до мису пізнання,
Де розходиться суму імла.
Це в людей споконвічне чекання,
Час стрілою тікає злегка.
Наче сил двох пекельних єднання,
Між якими вирує ріка…
10.09.1999 рік.
Протистояння двох берегiв
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2011
Свидетельство о публикации №111101705287
Свидетельство о публикации №111101705287
Рецензии
Красивый стих - жизнеутверждающий, что бы ни было - надо идти к познанию!!!
Валентина Ильина-Печенова 01.12.2011 12:21 • Заявить о нарушении
Валентина Ильина-Печенова 01.12.2011 12:21 • Заявить о нарушении