Кладуться вірші, наче спомин зимового стону,
Цілуються рими замерзлим туманом зими.
Калені морозом, вірші поспішають додому -
В мої передчасні і надто дорослії сни.
Тримаються гідно - нихто з них не втратив ні строфи.
І будуть триматись, щоб світу з'явитись колись.
І я збережу їх до першої ж катастрофи -
У першу ж весну розірвуть вони мене наскрізь.
І паром із рота... А потім на склі написати:
"Кохаю. Сумую. Чекаю на тебе давно".
Але почуттів своїх краще тобі не казати -
Зима бо схопилась, а їй - вже повір - все одно.
Замерлії вікна, криштальні оті візерунки -
Вони надихатимуть, грітимуть душу мою.
Поезія зробить багато іще подарунків,
Поможе сказати, як сильно я все це люблю.
Кладуться в рш, наче спомин зимового стону...
© Copyright: Олег Очеретяный, 2011
Свидетельство о публикации №111101701032
Свидетельство о публикации №111101701032
Рецензии