Вже освітив світанок білий іній,
В промінні сонця грає в іскрах дах.
Немов коштовно діамантове каміння,
Дарує людям осінь у слідах.
Небесний схил рожевим сяйвом чистим,
Розфарбувала з неба до землі.
Калину вбрала, мов дівчину в намисто,
На райдужному килимі стоїть.
Клин журавлиний пір’ячко кидає,
Щоб повернутись знов у рідний край.
Їх осінь, ніби мати проводжає,
Приносе людям радість і печаль.
А день осінній в «бабиному літі»,
Згадав неначе пору золоту.
Всім щедро душі гріє сонцем й світить,
Щоб не забули осінню доброту.
Осiння доброта
© Copyright: Петро Керанчук, 2011
Свидетельство о публикации №111101607251
Свидетельство о публикации №111101607251
Рецензии