Пiлiгрим

Це звук музики, що дивно схожа на дзвін,
Вона буде зі мною у мандрах п’янких.
У блуканнях таємних до здертих колін,
Де мов вітер проходять  шалені віки.

Це мій день, хоч відстав, не зворотно, на крок,
Я в ньому – пілігрим, у дранті мандрівник.
Поринав нескінченно до світла зірок
Та вони все згасали в повітрі рівнин.

Це планета, де зовсім зникає тепло,
Де від холоду мерзнуть тіла до кісток.
Перехоплює мрії набридливе зло
І кидає молитви на хиткий місток.

Це мої затуманені ливнями сни,
Що приходять завжди, так невчасно, як сніг.
Я летів метеором за смаком весни,
Але щось неодмінно збивало із ніг.

Це сюжет для поїдених сирістю п’єс,
Для відкритих давно ілюзорних картин.
Не знаходжу яскравих і нових чудес,
У смітті – навіть жмені вцілілих зернин.

Ці слова, дуже схожі на мумій гробниць,
Застаріли і всохли в нервових чуттях.
Десь захована сила глибоких криниць
Та її все маскує стіна із пруття…

19:47, 10.12.2008 рік.