І народилася у плавнях,
Текла крізь море в океан,
Вдягнувши сили крицю давню
Міняє свій небесний сан.
І крапля сонця золотого,
Що радість серцю принесе;
Частинка неба дощового,
Що свіжість звідти нам несе.
Вона відродиться у росах,
Що виступають на траві,
Зімнуть її в покосах коси,
Пісні нашепчуть піснярі.
І ось вона вже повна сили
І знань, що мають мудреці,
Зім’явши шкіру, наче килим,
Повільно сходить по щоці.
Прозора, наче тонке скельце,
У ній є вічності печать;
Її ти бачиш тільки серцем,
А в нього є наказ мовчать.
Сльоза
© Copyright: Ориана, 2011
Свидетельство о публикации №111101508568
Свидетельство о публикации №111101508568
Рецензии