Разом із хвилею Дніпра
Пройшли роки. Їх не повернеш.
Життя віддало все з повна,
І те, що було, не обернеш.
Що є лиш час, і є лиш мить
Про те, напевно, знаєш,
А думка хвилею летить,
Її ти ледь піймаєш.
І вже злетіла в височінь,
Як чайка в піднебесся;
Сказала синя далечінь,
Що матір’ю ти звешся.
Ті довгі літа, довгі зими
Промайнули непомітно,
Та про сім’ю свою щосили
Ти піклувалася тендітно.
Вся наша доля почалася
З твоєї легкої руки,
Зірка на небі зайнялася,
Для тебе світить з висоти.
Ми їй вклоняємось щоночі,
Щоб кожен день і знов, і знов
Дивитись в ніжні, щирі очі,
Що подарили нам любов.
Ти в нас одна, одна єдина,
І хай там як в житті все є,
Нехай найменшая хвилина
Несе лиш світ в життя твоє.
Гра фраз – це блеф, це лиш омана,
Де ми знаходимось завжди,
І серед них одне лиш «мама»
Святим є словом назавжди.
Маме
© Copyright: Ориана, 2011
Свидетельство о публикации №111101508557
Свидетельство о публикации №111101508557
Рецензии