Місячне сяйво мені путь освітляло,
Місячне сяйво мене проводжало
З міста далекого в місто моє,
Туди, де минуло дитинство моє.
Довго дивилась на місяць туманний,
Фактично невидимий він був за хмарами.
То виринав, то ховав знову
Ріг свій маленький, маленькую голову.
Бавився світлом тільки як міг:
То зіркою стане, то звіром якимсь,
То морем ставав він безкраїм, великим,
То озером зробився ледве помітним.
Та поїзд під’їхав, я сіла в нього
Глянула в небо – не було вже його.
Скрився мій місяць за хмарами різко.
Ось так відбулось моє прощання з Хмельницьким.
М сячне сяйво
© Copyright: Ориана, 2011
Свидетельство о публикации №111101508336
Свидетельство о публикации №111101508336
Рецензии