Ледь замовчав...
і кроки вітру по траві
я на години перевів
ковткі, мов чай.
Себе привчав –
не опускати голови,
не відпускати – що зловив
в тенетах трав.
А там – тепло
так невибагливо стекло.
А завагітніло стебло –
то привело
воно мені
росу у сонячнім вогні.
Прозоре – висохне на ніч,
а світ – на ґніт.
Вогонь завмре
строфою – гідною цвісти.
Де крок за вітром не остиг –
шафранний трем...
ледь замовчав...
14 Жовтня 2011
Кроки по травi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2011
Свидетельство о публикации №111101406091
Свидетельство о публикации №111101406091
Рецензии