Минуло свято воскресіння,
В природи визріло маля,
Прийшла пора дощів осіння
І сонцезахисною тінню
Самовдоволено лягла.
Вуаль молочного туману
Примхлива осінь одягла
І світ беззахисний в оману,
Чи може у саму NIRVANU
Своєю волею ввела.
Не довго їй вередувати,
Наводить тугу і жалі.
Небесним власникам із вати
Набридне сльози проливати
І стануть шати готувати
Для нареченої землі.
Осинь
© Copyright: Валентина Домчина, 2011
Свидетельство о публикации №111101405344
Свидетельство о публикации №111101405344
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.