Дванадцята хвилина до мовчання,
Самотність знову намотає крос
Річниця пекла і стрімке зізнання,
Не залишаючи вже місця на гіпноз.
Розтопче час мої гучні шедеври,
Подрібнить зорі на склянний пісок.
Тремтить в руці, заряджений даремно,
Вчорашній день в направлений курок.
Без спокою лишити поле бою,
Коли вже здались ті, хто розумів,
Не можна використати зброю
Забувши, хто кого зігрів.
Забути просто і мовчання не гнітить
Відносне зіткнення - вчорашні мрії
Світ швидко завтра це тобі простить,
Умисно здавить вічність у події.
2 04
© Copyright: Хельга Рейнер, 2011
Свидетельство о публикации №111101301072
Свидетельство о публикации №111101301072
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.