Навіщо зруйнував, навіщо?
Все те, що дбали крок за кроком!
В моему серці, дикий, вітер свище,
Та в груди біль, тупа, низає током.
Чого чекав, витримував терпіння?
Воно скінчилось, вже немає сили,
Дивитись, мовчки, у твоє обличчя
В якому тільки підлість й зрада, милий.
Куди, скажіть, дивились мої очі?
Невже не бачили, що це страшна людина?
В якій немає ні стида, ні честі,
Хто, не задумавшись, зміняє навіть сина!
Для кого правда зовсім не існує,
Хто помилок своїх не визнає -
Лише про себе дбає, та вирує.
У душі інших черство, так, плює...
Лист до минулого коханого
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2011
Свидетельство о публикации №111101209759
Свидетельство о публикации №111101209759
Рецензии