Чорно – біла світлина.
Все частіше дивлюсь на світлину,
Чорно – білу, пожовклі поля,
З неї дивиться мила дівчина,
Перша люба кохана моя.
Її очі мене чарували,
Розливали по серцю тепло,
Соромливо уста цілували,
Світле, щире кохання жило.
Приспів.
Розбіглися мрії,
Погасли надії,
Лишився на згадку портрет,
Усміхнені очі,
Щасливі дівочі,
Коханої доля секрет.
Зійди зі світлини,
Кохана дівчино,
Я ніжно тебе пригорну,
Хай наша калина
Розквітне нам нині,
Я казку на мить поверну.
Як і я, ти гортаєш світлини,
Потаємно вертаєш в колись,
І пригадуєш білу калину,
Де ми вперше в коханні злились.
Нащо юнь по життю загубилась,
Але де б ти тепер не була,
Побажаю тобі, щоб приснилась,
Та любов, як калина цвіла.
Приспів
Чорно бiла свiтлина
© Copyright: Микола Паламарчук Червень, 2011
Свидетельство о публикации №111100908174
Свидетельство о публикации №111100908174
Рецензии