Думки всі там, в далекому минулому-
Де мама, тато, братик мій і я.
Час швидко пролетів, що й не збагнули ми,
Як в різні боки розійшлась сім'я.
Роки, роки... Біжать собі стежиною,
Біжать туди, звідкіль ніхто не йде,
Земля для тіла стане, як... периною,
Душа жива у вічність відійде.
Життя таке складне й різноманітне.
Як лине час! На сході вже зима.
Колись була дівчам таким тендітним -
Бабуся вже, батьків давно нема.
О Господи, хай сум не мочить очі,
Хай буде радість в кожну життя-мить,
Бо ж серденько іще співати хоче!
Іще скажу: так хоче ще любить!..
09.10.2011
Відгук на: http://www.stihi.ru/2011/03/14/3787
Стихотворение на украинском языке.
Ще хоче!..
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2011
Свидетельство о публикации №111100902168
Свидетельство о публикации №111100902168
Рецензии
Яблуня
Виктор Гала
Скінчилось літо,серпень у дворі
Достиглі яблука скидає за ворота,
Ховає їх під деревом в траві,
Збираю їх,й для мене є робота.
Беру у руки вже дозрілий плід,
Вдихаю літа щедрі аромати,
Лишивши на траві росяній слід,
Йду навпростець до батьківської хати.
Підсліпкувато дивиться у світ
Старенька хата вікнами-очима.
У подумках я їй кажу:-Привіт.
І зупинив ходу перед дверима.
Дихнув в обличчя пусткою наш дім,
Вже не виходить зустрічати мати.
Згадав, як бігав я ще тут малим,
Під яблуню,щоб яблук назбирати.
Як пахли смачно свіжі пироги,
Матусиними спечені руками,
І сміх стояв до пізньої пори,
І засинав мабуть разом із нами.
Яким щасливим,радісним був дім,
Яким веселим в нас було подвіря!
Пройшли роки,росте бурян на нім,
Сміх відлетів,немов з долоні піря.
Старенька яблуня і хата у дворі,
Ще яблука,що падають під ноги,
Нагадують про ті щасливі дні,
І пройдені життям моїм дороги.
Виктор Гала 12.10.2011 11:53 • Заявить о нарушении
Виктор Гала
Скінчилось літо,серпень у дворі
Достиглі яблука скидає за ворота,
Ховає їх під деревом в траві,
Збираю їх,й для мене є робота.
Беру у руки вже дозрілий плід,
Вдихаю літа щедрі аромати,
Лишивши на траві росяній слід,
Йду навпростець до батьківської хати.
Підсліпкувато дивиться у світ
Старенька хата вікнами-очима.
У подумках я їй кажу:-Привіт.
І зупинив ходу перед дверима.
Дихнув в обличчя пусткою наш дім,
Вже не виходить зустрічати мати.
Згадав, як бігав я ще тут малим,
Під яблуню,щоб яблук назбирати.
Як пахли смачно свіжі пироги,
Матусиними спечені руками,
І сміх стояв до пізньої пори,
І засинав мабуть разом із нами.
Яким щасливим,радісним був дім,
Яким веселим в нас було подвіря!
Пройшли роки,росте бурян на нім,
Сміх відлетів,немов з долоні піря.
Старенька яблуня і хата у дворі,
Ще яблука,що падають під ноги,
Нагадують про ті щасливі дні,
І пройдені життям моїм дороги.
Виктор Гала 12.10.2011 11:53 • Заявить о нарушении
Дякую Вам!Ваш вірш теж гарний! Прочитайте мій на тему батьківської хати:
http://www.stihi.ru/2011/06/23/2509.
З щирістю!
Людмила Дзвонок 12.10.2011 15:31 Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2011/06/23/2509.
З щирістю!
Людмила Дзвонок 12.10.2011 15:31 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.