Не тримайте її,
Бо вона ще чекає свiтанки,
I боїться не зустрiти ранку
На до болi знайомiй Землi.
Не питайте її,
Хай минуле вона одна знає,
I знову повiльно зникає,
Коли хтось згадує страшні дні.
Вiдпустите, вiдкрийте хвiртки!
Для неї що не день - повне горе.
Сумно бачити небо просторе
Зі своєї павутини - сітки.
Не осуджуйте її,
Бо вона ще стане як вiтер,
Щоб раптом на небо злетіти...
Увiйшла чому в думки мої??
Не кохайте її.
Ви всі злі, а вона сама щира.
Свобода-краща рiч її мiру,
Де лише її мрiї та сни.
Не тримайте!
© Copyright: Светлана Кохана, 2011
Свидетельство о публикации №111100707906
Свидетельство о публикации №111100707906
Рецензии