В горнятку жовтня

Тремтить в шляхетнім сні руденьке листя:
Ще день чи два –  берізка скине стрій...
І до знемоги щось ясне і чисте
Вплітає осінь дум в пейзаж німий.

Хто злив красу й печаль в горнятко жовтня?
І вабить трунок, і бентежить враз,
Вплітає віщу думу в мить безсоння:
Все зовні – то омана, справжнє – в нас.



Фото Сергія Антонова


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.