Тепло й сонце в листках, як вогонь на долонях,
В їх полоні душа спалахнула й горить!
Осінь щира пора роздає усім долям
І красу, і добро, і натхнення творить.
Сльози сумніву, геть!.. – хоч дощами вже плаче,
Рідна Ненька моя Україна – живе!
Тепло й сонце іще разом з нею побачу,
У творінні людськім як весна розцвіте.
Радість доля несе від весни і від літа,
І в осіннього сонця досить сили світити.
Туман яром пройде, шлях до щастя освітить
Мить ота, як народ буде радісно жити.
Геть сльози сумнi
© Copyright: Петро Керанчук, 2011
Свидетельство о публикации №111100609388
Свидетельство о публикации №111100609388
Рецензии