Нема кінця і краю
Журавлями курлюкає осінь,
Мальовниче фарбує ліси,
У косах загубилася просідь,
Срібний штрих до п’янкої краси.
Розліталося бабине літо
І лоскоче дівочі уста,
Догорають усміхнені квіти,
Пролітають, у безвість, літа.
Різнобарвне пухке укривало
З головою наділа земля,
Синє небо, як цвіт, засіяло,
Наче килим, зелена рілля.
Закурлюкала весна птахами,
Посадила яскрави квітки,
Поцілунки гарячі очами,
Посилають запальни жінки.
Все втікає кудись чередою:
Тільки вчора була ще зима,
А сьогодні вже пахне весною
І спочину на світі нема.
11.04.2011 року
Нема кiнця краю
© Copyright: Микола Паламарчук Червень, 2011
Свидетельство о публикации №111100608852
Свидетельство о публикации №111100608852
Рецензии