Хвиля за хвилєю. Мокрий пісок.
Тає ланцюг, що до сонця прямує,
Він із слідів, які море зіпсує.
Море на власний дбає танок.
Йому не важливо, хто тут пройшов.
Думки проносив, чи щастя, образу…
Море ссуває каміння не сразу,
Що ми кидаємо знову і знов.
Море розгнівано. Все зметено,
Зникло каміння. На чистому полі
Ми тягарі знов залишимо долі,
Бо так судилося – якось давно.
Ми берега в’язні, ми і життя.
Берег як лікар і гніватись марно,
Вчитись літати нам треба старанно,
Щоб не залежати від небуття.
Море життя
© Copyright: Дмитрий Трегубов, 2011
Свидетельство о публикации №111100600544
Свидетельство о публикации №111100600544
Рецензии
Тому і життя завжди гарне. Лише побачити це часом важко...
Дмитрий Трегубов 11.10.2011 23:27 Заявить о нарушении
Дмитрий Трегубов 11.10.2011 23:27 Заявить о нарушении