новий день

Новий день – мікроАрмагеддон потаємних бажань
з кожним подихом… поглядом...
насичуюсь вибухпакетом недІйсних вагань
амальгамним зображення рОздруком
на перехожців ситих обличчах не гріє—тліє
незграбна посмішна невчасність
що значить це? там зліва ще кволе жевріє?
вже думала згасло... збагненність?
так дивно... лиш на секунду  все ясно
до кровосольного виступу… відчуваю
як поспіхом подумки до тебе дощем рясно
феніксом з попелу вогкого… відлітаю
всі фрази якісь надумані, нещирим від них дме
гірким маслом... зубною пастою? завмираю
примружуюсь, вдихаю…принюхуюсь. Дійсно тхне
чимось із серця (дивлюсь, лякаюсь, ховаю)
мені дійсно зле
щось заточує  кутні
у душі PRESS PLAY
коли вже почую лютні?
мандоліни чи хай скрипки
поки ні, ще не час
вкрилася потом липким
чекаю...існує займенник "НАС"?
в очах твоїх "0" зіниць
лише визирає небо
одне неподібне до лиць
до лиць що мені не треба
я вистигнуть вспію
ти пам’ятаєш—«рефрижиратор»?
я – яблуко «райка»  зрію
ти пам’ятаєш – «регенератор»?
я впаду насіниной— зомлію
до ніг твоїх чи до серця
осінь дарує прянощі
мене засипає перцем
духмяним червоним горошком
чи чорним пекучим молотим
аби ж відчував ти морошку
кисло-солодким золотом
що заховалась в куточку
відчуй мене по шматочку
близькоозимим  холодом
так вільно від цєї близькозті
загорнись у застиглий час
втратила ваду «корисності»
близько сон... чи вогонь мій  не згас..?