Вона не замикає за собою двері,
І розчиняється разом з дощами,
Вона гуляє в осінньому сквері,
Вона приваблива – аж до нестями,
Вона гуляє осінніми стежками,
В її кишенях – сигарети і музика,
Вона пишається своїми сережками,
Що більше схожі на ґудзики,
Вона живе на сусідній вулиці,
Трішечки ближче до сонця, ніж треба,
Промінчики сонця до неї туляться,
Цілуючи очі кольору неба,
Цілуючи зранку ліфти і сходинки,
Цілуючи землю, що вимокла за ніч,
Цілуючи руки, плечі і родимки,
Цілуючи груди (тільки віч-на-віч!),
І я так хотів би стати промінням,
Щоби так само тебе цілувати,
Бути волосся твого корінням,
Щоб знати тебе і твої аромати,
Бути для тебе дуже інтимним,
Бути твоїх почуттів запальничкою,
Літньою спекою, холодом зимним,
Бути єдиною згубною звичкою
Вона
© Copyright: Андрей Титок, 2011
Свидетельство о публикации №111100500988
Свидетельство о публикации №111100500988
Рецензии
На это произведение написано 26 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.