Эпилог перевод с украинского

ЕПІЛОГ (Ліна Костенко, http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=11125)

 Я,  підданка  своїх  обов'язків,
 я,  васал  свому  королю,
 я  люблю  тебе  тихо,  боязко,
 я  прощально  тебе  люблю.
Не  жалкуй  за  мною.  Я  мічена.
 Мене  кожне  лихо  згребе.
 На  прощання,  тобою  засвічена,
 подарую  тобі  себе.
Це  б  лишитись.  Але  не  можу  я.
 Нареченою  нарече  й
 заколисує,  заворожує
 чорнобрив'я  таких  ночей.
А  в  моєму  краю  ойчистому
 б'ють  гармати,  свистить  картеч.
 Я  не  жінка.  Найкращі  лицарі
 наді  мною  зломили  меч.
Мені  легко,  що  вже  аж  трудно.
 Мені  страшно:  забуду  пароль.
 Мене  кличе  суворо  і  трубно
 мій  обов'язок,  мій  контроль.
Не  кажи,  що  не  маю  рації,
 і  докорами  не  карай.
 Я  в  любові  -  як  в  еміграції.
 Відпусти  мене  в  рідний  край.

ЭПИЛОГ (перевод П.Голубкова)

Я, невольница обязательства,
Я, вассал своему королю,
Я люблю тебя тихо, боязливо,
Я прощально тебя люблю.

Не жалей обо мне. Я мечена.
Я в несчастье любом сгорю.
На прощанье, тобою засвечена,
Я себя тебе подарю.

Мне б остаться. Но не отважусь я.
Нарекут невестой ничьей.
Убаюкивает, завораживает
Чернобровье таких ночей.

А в родимом краю с бойницами
Пушки бьют, и свистит картечь.
Я не женщина. Лучшие рыцари
Надо мной сломили меч.

Так легко мне, что даже трудно.
Страшновато: забуду пароль.
А  зовет меня строго и трубно
Неусыпный самоконтроль.

Не скажи, что могу ошибаться я,
И упреками не карай.
Я в любви - словно в эмиграции.
Отпусти же в родной мой край.