Живу на свiтi сиротою

Живу на світі сиротою,
Немає матері давно.
Тоді щось сталося зі мною,
Другим шляхом життя пішло.

Від пуповини відірвався,
Не відчуваю більш тепла.
Роками вірив, сподівався,
Що мати знов кудись пішла.

Ідуть роки, її немає,
І двері більше не скриплять.
Лише душа її літає,
І сльози по щоках біжать.

Чому пішла від нас так рано?
Осиротіли з братом ми.
Ішли дощі, на небі хмарно,
В журбі стоять твої сини.

Ти, як жива, в труні лежала,
Неначе спала міцним сном.
І щастя нам завжди бажала,
Як проводжала за селом.

Чекала вісточки роками,
Ночами думала про нас.
Щоби життя було без драми,
Просила Бога у той час.

Росли онуки, ти раділа,
Що рід продовжує життя.
Душею, серцем їх любила,
Щасливого бажала майбуття.

Із неба ти спостерігаєш,
Як ми сьогодні живемо.
Багато літ оберігаєш,
Коли ми не туди йдемо.

Твій старший син давно з тобою,
Його душа тебе знайшла.
Живу один я сиротою,
Тепер моя пора прийшла.