Нина Садовская 2 Ты... рисуешь... мой перевод

 Ты рисуешь меня на холсте от песчаной пустыни....
 И улыбка моя для тебя... для тебя одного в мироздании...
 Ты мне песни поешь о великой любви... на латыни...
 И в рубищах суровых бредешь по земле в покаянии...

 Между нами Века и границы... между нами молчанье...
 Даже к тени твоей, не могу прикоснуться, не выразив чувств...
 Мне поможет сказать о любви тебе только органа звучанье
 Да полотна Сикейроса во Дворце современных искусств...

 Ты рисуешь меня на песчаной пустыни холсте...
 Я тебе улыбнусь….промолчу... не скажу о себе ничего...
 Между нами веков гордый ветер прошелестел,
 И любить я смогу... а быть может, и нет?!... лишь...тебя... одного...

 А любить я смогу?!... А быть может, и нет?!...

 Но любить я... смогу?!...

Олександр Воскобойник
 
ти... малюєш..


 Намалюєш мене на полотні від піщаної пустелі....
 І посмішка моя для тебе... одному тобі в універсі...
 Латиною співаєш мені про любові руки дебелі...
 В покаянні кульгаєш по світу в дранті служкою Велеса...

 Між нами Віки і кордони... між нами мовчання...
 Тіні твоєї не можу торкнутись без відчуттів...
 Про любов до тебе мені поможе сказати органу звучання
 Та полотна Сикейроса в Палаці сучасних митців...

 Ти малюєш мене на піщаної пустелі полотні...
 Я тобі посміхнуся... промовчу... не скажу про себе нічого...
 Між нами віків гордий вітер прошелестів,
 І любити я зможу... може й ні?!... лише...тебе... одного...

 А любити я зможу?!... А мабуть, і ні?!...

 Але любити я... зможу?!...

03.10.2011.