Про ревнивого Степана вольный перевод

Наталия Вербицкая
http://stihi.ru/2011/10/01/3869
*****************************************
Був Степан такий ревнивий,
Що й не розказати!
Все боявся, що дружину
Схочуть відібрати.

І тремтіло, тріпотіло
У нього сердечко :
- Що, як жінка ненароком
Устрибне у гречку?!

Що коли його дружина
Іншого захоче?!
То ж не мав Степан спокою
Ні вдень, а ні вночі...

Та й надумався нарешті
Що йому робити :
- Буду я свою дружину
З собою… носити!

На ставку верби нарізів,
Сплів Степан корзину,
Намостив туди соломи
Й посадив дружину.

А щоб жінка не шукала
Моменту для втечі,
Прив’язав її, а кошик
Повісив на плечі.

І носив Степан корзину
Довгі дні і роки…
Та й набрався ж він із нею
Клопоту – мороки!

Заболіли у Степана
Спина, руки, ноги.
Та й присів він відпочити
Якось край дороги.

Зняв з плечей свою корзину
Та й завмер на мить…
У корзині, там де жінка
Ще й сусід сидить…

*****************************************************
Был Степан такой ревнивый,               
Как бы вам сказать...
Всё боялся,что жену
Захотят забрать

Сердце билось у него,
Как у той зайчихи.
Что, если жена сбежит
На поля гречихи.

Не дают покоя мысли,
И ни днём,ни ночью.
Что же делать,коль она
Соседа вдруг захочет?

Долго думал наш Степан,
Выход всё ж, нашёл.
И корзину с ивняка
Для любимой сплёл. 

Замостил он дно соломой,               
Бабу посадил.
И что б было понадёжней
Верёвочкой обвил.

Позабыл Степан о всех
Гнусных кривотолках
Ведь, жена его в корзине-
На его закорках.

Так прошло не мало лет.
И прошло бы боле.
Не случись в спине Степана,
Этой страшной боли.

И заныли от "трудов" 
Руки,да и ноги.
И присел он отдохнуть,
В лесу у дороги.

С плеч корзинку мягко он
На землицу скинул.
На тот свет с картиной той
Чуть было не сгинул.

Кум с женою в кузовке
Любовно так воркуют.
Ну,а он-Степан с горбом,
Пусть теперь тоскует.
******************************************
                (ivan26041969)