Аби хтось дзвонив і казав, що все добре…
Жахливі сни пророчать складну днину.
Я напиваюсь вином і нюхаю осінь –
Усе, щоб від цього тобі народити дитину.
Теракотова жінка розкришує хліб по вітру.
Її безчасся – моє безсмертя і смерть.
В моїй квартирі сакральна тиша і віра,
Запахи друзів, їхніх доль круговерть.
Варити каву, дивитись тєлік, читати книги,
Лягати поруч, мерзнути рівно навпіл,
Одна сорочка на двох, теплі шкарпетки,
Стара фотокамера і сигаретний попіл.
Requiem 2
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2011
Свидетельство о публикации №111100406300
Свидетельство о публикации №111100406300
Рецензии