Первая осень без депрессии

"Перша осінь без депресії"

Сумні думки, осінній подих, для радості негожий,
Легка і біла куртка, якийся дивний перехожий,
Із тих самих, що стримають твоїх очей увагу,
Тієї самої, що лихо втомить мою спрагу.

Тебе я дихаю, тебе я буду пити,
У цих очах я можу вічність жити,
Волосся неземне, яскраве та злате, промінчик Бога,
Тремчу мов лист, це моя внутрішня тривога.

Той кожний день, ті всі миттєвості буття,
Коли поєднуєм твоє життя, моє життя,
Для мене ним не має жодних цін,
Бо ти не є одна, і я не є один

Каштани знову ловлять теплі милі руки,
Не дай померти нам від марной скуки,
Безглузде щастя тої пори року,
Що не жаліє жодного нівроку

Колючий вітер жалить мої губи,
Все моє серце вмерло від застуди
Смертельно та на віки, таке моє признання,
Я житиму з хворобою під назвою кохання

На жовтє листя валить кожен крок,
Ця осінь може є мені урок,
Тоді пізнаю десь на зимній сесії,
Яка вона, ця перша осінь без депресії..

02.10.2011