Розчарування у коханнi

Ти говорив, що не зумієш розірвати
Вузел любові, що зв'язав нас назавжди.
То скільки ж лицемірства треба мати,
Завжди сухим виходить із води.

З тобою вже кохаємось три роки
Напевне ж стільки маєш і її.
Як із гірських річок стрункі потоки,
Із вуст твоїх наслухалась брехні.

Вони обох безбожно цілували -
Я весь цей час сумліннями жила.
Ти зраджував, а я тобі прощала,
Бо в тебе так закохана була.

Відвертість й честь від тебе так далекі,
Мабудь тому тобі так легко у житті.
У інших помилки завжди знаходиш,
Та не шукаєш чомусь у собі.

Твоя брехня моє серденько з'їла,
Крові багато в мене попила.
Я все терпіла, бо тебе любила
І ланцюжок кохання берегла.

Та розірвався він без допомоги
Бо вже обом набридла ця брехня.
Розбіглися струмочками дороги,
Вже ти не мій і я вже не твоя.

Руку в руці нам більше не тримати
Усе минулося без бійки і ругні.
Ще довго рана буде заживати
І серце краетиме від жалю мені.

Та час лікує і колись згадаєм
Навіщо стільки непотрібного за що?
Волосся сивого не мало ще придбаєм,
Та не обійдем долю ми, ніяк і ні за що!!!