Хвилина

Г.О

Так у вiкно приходить сине небо
Так пестить щоки бiлий пух кульбаби
i кава достигае на вогнi
танцюють думки, мов циганки в таборi
трава у росах,
в крапельках дощу вiконне скло
малюю пензлем зиму
Шукаю змiст життя
Ганебним Пуаро
в народженнi i смертностi хвилини

Твої кулі несхиблено влучать
в ранкове повітря
я ітиму поволі в дитинство
пильнуй мої кроки.
Це тобі обирати бути відлюдком,
чи бути самітником.На різдво ж бо Народиться Бог
  і тобі приймати пологи.
Моя кава достигла і день не мине без вечері
  на світанку прийдуть й з мого дому розпалять багаття
Я летітиму з димом до неба.      
Відчини мені двері.
  Коли бачиш живого Христа ,
чи не гріх цілувати розп'яття.
В наших сутінках дим і попіл
Світання марне
А я так вас любив за очі й канапку з медом
Я кохав вас до смерті
Зостався живий і за це був покараний
Я листуюся з янголом
З нашого синього неба
Він сказав ,що ви сива й брудна дурепа
Не варто плакати
Й цілувати асфальт по якому пройшли ваші ноги
Значить Бог вам суддя ,
Та якщо Вам мине, це за марно
Я вже більше не зможу
Вірити в Вашого  доброго Бога



ХТО?

Не плач, малеча, ніч ще не сумна
Осінній вітер, ти вгамуй свій подих!
Моє бажання? Так, іще одна

Хто ?
Чарка, дівчина, весна,
Чи сходинка на сходах?


***

Збирайся, нас вже чекають
Повії й троянські коні,
 мое освічення буде
сторінкою з декамерону
дитинство так любить стріляти
по хмарочосам часу
Нехай не бувае крові
бувае багато галасу
Я стану важко народженною
З твого недолугого сна
В будинку запахне морфіем
Коли в місто прийде весна

Кінь скопитився на роздоріжжі
Тепер йди поважним кроком далі
Мої мрії об землю  грюкнули
Так Мойсей  розбивав скрижалі
Цегла розбита.Кругом привиди
Куди не подивишся-гріх казати
Кому здалися мої вірші
Краще б хати пішла мазати.