Осiнь
Хто думи тривожить мої,
І в серці народжує щем,
І з вітром приносить пісні?
Це – осінь, така ж, як була
І вже не така, як колись:
Стривожено шепче земля,
Вирує, шумить падолист.
Багряний і жовтий лист
Несе зосеніла ріка,
Ця осінь – така ж, як колись
І зовсім вона не така.
Ця осінь вклинилась в життя,
Вона незбагненна мені:
То вся порина в забуття,
То щось її мучить всі дні.
І довго, таємно про щось
Із вітром вона шепотить,
Прощально махає крилом,
Збирається в вирій летіть…
Свидетельство о публикации №111100302976
Лариса Прохоренко 13.10.2011 16:55 Заявить о нарушении